Гуманітарний канал заради людей: Україна продовжує повертати цивільних і шукати зниклих безвісти

29 червня, 2026 р.

    Україна продовжує використовувати всі можливі гуманітарні механізми для повернення своїх громадян, встановлення долі зниклих безвісти та захисту прав людей, які постраждали від російської агресії.
    27 червня Україна передала російській стороні списки осіб, які вважаються зниклими безвісти, для запуску процедури верифікації. Про це повідомив Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Дмитро Лубінець.
    Цей крок має важливе правозахисне значення. Для родин зниклих безвісти кожне підтвердження, кожна перевірена інформація і кожен офіційний запит є частиною боротьби за правду. Встановлення долі людей, які зникли внаслідок війни, є не лише гуманітарним питанням, а й обов’язком держави перед своїми громадянами.
    Також уперше в умовах відсутності дипломатичних відносин між Україною та Росією сторони здійснили взаємний обмін юридично-правовими документами. Йдеться, зокрема, про підтвердження трудового стажу та інші довідки, необхідні громадянам на територіях обох держав.
    Окремо важливо, що того ж дня додому вдалося повернути ще сімох цивільних українців, яких роками незаконно утримували в російському полоні. За даними омбудсмана, це люди віком від 35 до 66 років. Їх затримали або викрали під час окупації Маріуполя, Київської, Харківської, Запорізької та Луганської областей.
    Серед звільнених — цивільні, яких російські окупанти забирали з дому, дорогою на роботу або через те, що члени їхніх родин служили у Збройних силах України. Такі випадки є черговим свідченням системної практики незаконних затримань, залякування цивільного населення та грубого порушення норм міжнародного гуманітарного права з боку Росії.
    Повернення цивільних стало результатом прямої гуманітарної роботи українського омбудсмана з російською стороною, а також злагодженої роботи Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки, Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими та інших державних органів.
    Водночас такі гуманітарні контакти не означають політичної нормалізації відносин із державою-агресором. Для України це насамперед інструмент порятунку людей, захисту прав громадян і документування злочинів, вчинених Росією.
    Питання зниклих безвісти, незаконно утримуваних цивільних, військовополонених і депортованих українців має залишатися в центрі міжнародного порядку денного. Будь-який майбутній мирний процес не може бути повним без повернення людей, встановлення правди та притягнення винних до відповідальності.
    Україна вкотре демонструє: навіть в умовах війни держава продовжує боротися за кожного свого громадянина. А захист людської гідності, права на свободу, безпеку та справедливість залишається невід’ємною частиною українського спротиву.